Протидія домашньому насильству

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особливість та парадоксальність цього явища полягає також у тому, що ці правопорушення відрізняються високим рівнем латентності (тобто приховані), хоча значна частина їх вчиняється відкрито, проте з багатьох причин не реєструється відповідними органами, внаслідок чого жертви залишаються без захисту, а кривдники – без покарання.

Витоки домашнього насильства закладені у звичаях суспільства, у системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок визначену поведінку. Суспільство підтримує і винагороджує тих, хто дотримується цих правил, і карає за відступ від них. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний спосіб вирішення існуючих проблем. Хлопчиків вчать бути напористими і для досягнення своєї мети виявляти агресію проти інших людей, тоді як дівчаток вчать терпіти і пристосовуватись, обмежувати власні бажання та інтереси. Окремі люди, сім’ї та громади прагнуть відновити та виразити свою індивідуальність і спроможність. Невпевненість та боротьба часто постають у проявах насильства до тих людей, які поруч.

Насильство в сім’ї – це ”будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю”. Отже, жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно лає і б’є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, що її ненавидять власні діти.

Закриті двері квартир і будинків не дозволяють дізнатися, що відбувається за стінами житла. А іноді там відбувається дуже жахливе. Насильство вважається внутрішньою справою сім’ї, тому про це не говорять, не звертаються по допомогу. Часто основною причиною сімейних конфліктів є складні соціально-економічні умови, які не дозволяють молодим сім’ям створити сприятливі побутові умови.

Насильство в сім’ї є суспільною проблемою і потребує вирішення на рівні держави. Сім’я – первинний осередок суспільства, унікальний соціальний інститут формування і становлення суспільних відносин, тому повинна перебувати під особливим захистом держави, в тому числі під захистом від проявів насильства та жорстокості. Адже саме від фізичного та духовного здоров’я сім’ї залежать стабільність і розвиток держави.

Першим кроком до подолання проблеми насильства в родині має стати її усвідомлення як суспільством в цілому, так і кожним окремим громадянином, членом сім’ї. Адже ця проблема досить часто є прихованою і для суспільства, і для тих, хто є жертвою такого насильства. Необхідно змінювати терпиме, а іноді й байдуже ставлення суспільства до насильства в родині.

І, безумовно, подолання такого негативного явища, як насильство в родині, можливе лише за умови об’єднання зусиль і державних органів та установ, і громадських організацій, і кожного громадянина. І кожен з нас має сказати «Ні! Насильству» у власній родині. Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому житті. Місце, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному: і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку. Пошана один до одного, взаєморозуміння, орієнтування на мирне рішення конфлікту можуть забезпечити благополуччя і згоду в сім’ї, а відповідно і добробут держави в цілому.

Форми домашнього насильства

Психологічне

- словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері.

Сексуальне

- діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою тощо.

Фізичне

- ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконнепозбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває внебезпечному для життя стані, заподіяння смерті.

Економічне

- позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборона працювати, примушування до праці, заборона навчатися.

Відповідальність за вчиненнядомашнього насильства

Протиправні дії кривдника можуть бути кваліфіковані за однією із статей Кримінального кодексу України або за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнення, передбачені ст. 173-2 КУпАП:

Штраф від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 

Громадські роботи (30-60 год.)

Адміністративний арешт від 5 до 15 діб

Спеціальні заходи, які застосовуються до кривдника:

1) терміновий заборонний припис:

у разі безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи співробітником уповноваженого підрозділу поліції може бути винесений терміновий заборонний припис (строком до 10 діб), який може містити такі заходи:

- зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

-заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

- заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

2) обмежувальний припис:

- заборона перебувати у місці спільного проживання (перебування)

- усунення перешкод у користуванні майном потерпілою особою

- обмеження спілкування з постраждалою дитиною

- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць відвідування постраждалої особи;

- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, переслідувати її, спілкуватися з нею;

- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою.

Підстава: заява постраждалої особи або її представника, батьків, родичів, органу опіки та піклування. Рішення про застосування обмежувального припису приймає суд не пізніше 72 годин. Термін застосування – до 6 місяців.

Здійснення заходів щодо попередження насильства в сім’ї, протидія та запобігання будь-яким його проявам, надання правової допомоги особам, які потерпають від насильства в сім’ї, мають законну підтримку на рівні держави.

Так, Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено органи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї, їхні повноваження та відповідальних осіб, які вчинили насильство в сім’ї.

Нажаль, статистика фактів вчинення насильства в сім’ї є неповною. Кількість фактів насильства офіційно є приблизною, тому що насильство в більшості випадків замовчується. Багато жінок не вважають по відношенню до себе насильством, коли їх б’ють чоловіки. Багато дітей не можуть сказати про насильство публічно, тому що вони не розуміють, що відбувається по відношенню до них.

Що ж робити в критичних ситуаціях?

У разі загрози твоєму здоров'ю не зволікай, викликай поліцію за номером 102.

Про вчинення домашнього насильства можна також звернутися до:

- Відділення соціальної роботи ЦНСП Новгород-Сіверської міської ради тел. 2-32-68